Несправедливість і незаконне відбирання чужого майна

Несправедливість і незаконне відбирання чужого майна

Відбирання чужого майна, не залежно від його розміру, є одним із найбільших гріхів у ісламі. .

Несправедливість є одним із найогидніших вчинків, проти яких виступає іслам. Пророк (мир йому і благословення Аллаха) сказав про це так: “Бережися несправедливості, адже, воістину, несправедливість буде темрявою у День Воскресіння” (Сахіх Аль-Бухарі: 2315; Сахіх Муслім: 2 579) Справді, іслам вважає неправомірне відбирання чужого майна, незалежно від розміру майна, одним із найбільших гріхів і попереджає тих, хто його скоює, про суворе покарання в майбутньому житті. Пророк (мир йому і благословення Аллаха) сказав: “Якщо хтось несправедливо забере собі частку землі, то величина семи таких земель буде прив’язана до його шиї в День Воскресіння.” (Сахіх Аль-Бухарі: 2321; Сахіх Муслім: 1 610)

 

Приклади несправедливості у фінансових угодах

  1. Примус: договір, який укладено під примусом, є недійсним. Взаємна згода між сторонами договору є необхідною умовою для його укладання. Як сказав Пророк “Купівля-продаж є дійсною, тільки якщо її укладено на основі взаємної згоди” (Сунан Ібн Маджаг: 2185)
  2. Нечесність: обманювати інших людей, щоб неправомірно взяти їхнє майно, є одним із тяжких гріхів. Як сказав Пророк (мир йому і благословення Аллаха): “Той, хто обманює нас – не з нас.” (Сахіх Муслім: 101). Одного разу, коли Пророк (мир йому і благословення Аллаха) йшов на ринку, він проходив повз купу їжі. Він просунув руки всередину. Відчувши воду на пальцях, він звернувся до продавця їжі і сказав: “Що це?” “Сюди потрапив дощ, о Посланець Аллаха,” – відповів він. “Чому б тобі не поставити мокру їжу на вершину купи, так, аби люди могли побачити її?” Пророк (мир йому і благословення Аллаха) несхвально сказав: “Той, хто обманює нас – не з нас “. (Сунан Ат-Тірмізі: 1315)

    Посланець Аллаха (мир йому і благословення Аллаха) прокляв тих, хто дає хабара, і тих, хто приймає його. .

  3. Маніпулювання законом: деякі хитрі люди, представляючи свої справи в суді, дуже переконливо говорять солодким голосом, аби незаконно відібрати майно інших людей. Вони не розуміюіть, що навіть якщо суддя прийме рішення на їхню користь, то, можливо, він просто не відрізнив правду від обману. Звертаючись до деяких своїх сподвижників, Пророк (мир йому і благословення Аллаха) сказав: “Я – тільки людина, а позивачі приходять до мене врегулювати свої суперечки. Може бути так, що один з вас може представити свою справу більш красномовно і більш переконливо, аніж його опонент, в результаті чого я, можливо, визнаю його правимі, і, таким чином, винесу рішення на його користь на підставі того, що я почув. Тому, якщо я колись помилково віддам якесь право мусульманину [в той час як він знає, що він неправий], то нехай не бере його, або ж я обіцяю йому шматок Вогню”. (Сахіх Аль-Бухарі: 6748; Сахіх Муслім: 1713)
  4. Хабарництво: хабарництво – це гроші або послугі, які людина дає комусь, аби отримати не своє право. Іслам вважає хабарництво однією з найжорстокіших форм несправедливості і одним із найогидніших гріхів. “Пророк прокляв тих, хто дає хабара, та тих, хто приймає його.” (Сунан Ат-Тірмізі: 1337) Коли хабарництво широко поширюється, то руйнує саму тканину суспільства і впливає на його розвиток і процвітання.

 

Яке ісламське рішення щодо людини, яка відбирала майно інших, перш ніж прийняти іслам?

Якщо людина прийняла іслам, маючи в розпорядженні гроші, отримані в результаті обману або нападу на інших, то вона повинна повернути майно законним власникам, якщо знає їх і якщо може зробити це без будь-якої шкоди для себе.

Навіть якщо людина скоїла таку несправедливість, перш ніж прийняти іслам, а гроші, які вона несправедливо взяла у інших людей все ще перебувають у її володінні, то вона повинна повернути їх законним власникам. Як говориться в Корані: “Воiстину, Аллах наказує вам повертати довiрене майно його власникам” (Сура Ан-Ніса, 4:58)

Проте, якщо людина не знає законних власників і після вичерпання всіх можливих шляхів не з’ясувала, хто вони, то може позбутися такого майна, віддавши його на благодійність.