Смирення і уважність в молитві

Смирення і уважність в молитві

Найближчим до свого Господа раб є у стані земного поклону. .

Смирення і уважність (хушу’) – це суть молитви. Вони ведуть до глибокої концентрації і загального смирення перед Всевишнім Аллахом. Людина намагається якнайкраще сконцентруватись та зрозуміти коранічні аяти та благання, прочитані у молитві.

Вони також вважаються однією із рис справжніх віруючих: «Досягають

успiху вiруючi, якi смиреннi у своїх молитвах». (Сура аль-Мумінун, 23: 1-2)

Ті, хто дотримується хушу’ в своїй молитві, відчують солодощі поклоніння і віри, як сказав Пророк (мир йому і благословення Аллаха): Молитва була зроблена радістю моїх очей». (Сунан Ан-Насаї: 3940)

Те, що допомагає досягти хушу’ у молитві

Є ряд засобів, які допомагають розвивати стан смиренності і уважності в молитві, наприклад наступні:

  1. Приготування до молитви

Наприклад, завчасно приходити до мечеті (для чоловіків), дотримуватись рекомендованих дій, які передують молитві, носити належний і гарний одяг, йти до мечеті смиренно і з гідністю.

  1. Уникати відволікаючих факторів

Не слід брати участь у молитві, поки навколо присутні якісь відволікаючі фактори, які можуть вплинути на концентрацію, наприклад, малюнки, гучні звуки. Також сюди входить необхідність сходити до туалету, голод і спрага. Тримаючись подалі від таких відволікаючих факторів, людина розвиває безтурботність розуму, що прокладає шлях до кращої концентрації у великому виді поклоніння, який людина збирається виконати.

  1. Заспокоєння

Заспокоєння. Пророк (мир йому і благословення Аллаха) ніколи не виконував молитву із поспіхом. Він виконував усі молитовні рухи відмінно і не змішував одну позицію з іншою, доки кістки не завмирали в попередній позиції хоча б на короткий час. Він (мир йому і благословення Аллаха) також наказав своїм сподвижникам, які часто із поспіхом виконували молитви, не квапитись у виконанні дій молитви та виконувати їх належним чином. Він не любив, коли вони поспішали, та порівняв таке виконання із клюванням ворон.

Він якось сказав своїм сподвижникам: «Найгірший злодій той, хто краде зі своєї молитви» Вони запитали його: «Як може хтось красти зі своєї молитви?» Він відповів: «Той, хто повністю не виконує поясний та земний поклони» (Муснад Ахмад: 22642)

Ті, хто поспішає у молитві, вочовидь, не можуть виконати її із належною концентрацією та повним смиренням перед Аллахом. Поспіх погано впливає на уважність та смирення у молитві, і, таким чином, зменшує винагороду за неї.

  1. Згадування величі Аллаха

Ми маємо згадувати велич Творця, визнаючи Його досконалість. Слід визнавати наші власні слабкості й недоліки. Ті, хто пам’ятає про велич Аллаха, не може не помітити своєї незначущості порівняно із Ним. Це збільшує шанування Аллаха і змушує звертатись до Нього із смиренністю та щирістю. Ми також маємо пам’ятати про вічне блаженство, яке Аллах підготував для слухняних віруючих, і про суворе покарання, яке Він приготував для невіруючих. Ми також повинні думати про той день, коли будемо стояти перед Аллахом для останнього суду.

Аллах згадує в Корані, що ті, хто вчиняє так, насправді зустрінуться з Ним: «Шукайте допомоги в терпiннi й молитвi. Це важко для всiх, окрiм смиренних, якi впевненi, що зустрiнуть Господа свого й повернуться до Нього». (Сура аль-Бакара, 2: 45-6)

Чим більше наше усвідомлення того, що Аллах чує нас, відповідає на наші молитви, тим більше наше смирення перед ним і тим більше ми згадуємо про Його велич.

  1. Роздуми над аятами Корану та інші згадування Аллаха в молитві

Коран був зісланий, аби ми над ним міркували. Як стверджується в Корані: “Це — благословенне Писання, яке Ми зiслали тобi, щоб вони мiркували над Його знаменнями й щоб замислилися надiленi розумом!”. (Сура Сад, 38:29) Цього неможливо досягти, не розуміючи смислу благань, звертань і аятів Корану, які читаються в молитві. Роздуми над змістом повторюваного, а також над власним станом, пов’язані зі збільшенням концентрації свого смирення в молитві, й іноді можуть викликати сльози. Такий емоційний ефект стає очевидним з кожним прослуханим аятом. Як говориться в Корані: «Коли їм нагадують знамення Господа їхнього, вони не стають до них глухi й слiпi!» (Сура аль-Фуркан, 25:73)