Лихварство (ріба)

Основа ріба – це прибуток від позики, що суворо забороняється ісламом, через свою загальну несправедливість.

Ріба буває різних типів, але найбільш серйозний різновид ріба, і, таким чином, найбільш протизаконний – це надлишок майна, який кредитор обумовлює для того, кому дав у борг або позику. Ріба буває двох видів.

Кожен кредит чи борг, з якого кредитор отримує прибуток, є формою ріба.

  • Ріба на борги

Цей вид ріба існує в кожному боргу, до якого обов’язково обумовлено сплатити кредитору будь-яку суму грошей на додаток до основної суми боргу.

Приклад: Саїд займає у Халіда 1000$ і обіцяє віддати борг через місяць. Однак згодом виявляється, що Саїд не в змозі сплатити борг через місяць, і тому Халід, кредитор, обумовлює, що Саїд має або сплатити борг вчасно, або заплатити 1100$ на другий місяць. Проте, якщо він все ще не зможе виконати це, то, можливо, заплатити цю суму ще через місяць за умови, що сплатить вже 1200$.

  • Ріба на кредити

У цьому типі ріба, людина бере кредит у іншої людини або банку із застереженням на момент укладення договору, що позичальник повинен платити щорічний додаток, який буде узгоджено, скажімо, 5%, за позикові суми для кредитора.

Приклад: людина хоче купити будинок, який коштує 100,000, але не має достатньо грошей, щоб купити його, тому бере кредит у банку на умовах, що має сплачувати банку 150,000 частинами щомісяця протягом п’яти років.

Ріба суворо заборонено в ісламі і є одним з тяжких гріхів. Це розповсюджується на будь-який кредит, який береться на згаданих вище умовах . Це може бути, наприклад, інвестиційний кредит для фінансування бізнесу або промисловості, або придбання життєвонеобхідних активів, таких, як будинок або рухоме майно, або коли кредит отримується для особистих, сімейних або домашніх цілей.

Тим не менше, придбання товарів у розстрочку за ціною, вищою від фактичної, але оплачену готівкою, не вважається формою ріба.

Приклад: людина має вибір: чи купити кухонний прилад за 1000 і заплатити за нього готівкою, чи придбати його за 1200, виплачуючи щомісячну суму 100 власнику магазину, у якого він був придбаний.